menu

Родинно - сімейне виховання 

         Виховання дітей у сім’ї  є першоосновою розвитку дитини. Духовний вплив батьківської домівки на формування особистості завдяки щирій материнській ласці, небагатослівній любові батька, домашньому теплу, затишку і захисту, сімейній злагоді. Особливу  роль у вихованні дитини в сім’ї відіграє  загальний мікроклімат, настрій, уклад, спрямованість.

         Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.

         У Законі «Про освіту» визначено, що батьки повинні дбати:

         * про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати умови для розвитку їх природних здібностей;

         * поважати гідність дитини, виховувати працелюбність , почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до Вітчизни, рідної мови, культури, повагу до національних, історичних , культурних цінностей;

         *виховувати повагу до законів, прав і свобод людини;

          У шкільному віці основою родинно – сімейного виховання є формування в учнів моральних рис, естетичної культури, трудових навичок, патріотичних почуттів, готовності до захисту рідної землі.

         Батьки всіляко сприяють формуванню дітей в дітей національної свідомості та самосвідомості, національного менталітету. Родина дає дітям уявлення про зовнішню і внутрішню культуру людини, виховує шанобливе ставлення до матері та батька, до старших, милосердя у ставленні до немічних, сиріт, калік, знедолених, формує уявлення про загальнолюдські моральні цінності, привчає до праці, поваги до людей праці.

         Але значна роль у вихованні учнів належить спільним діям навчального закладу і сім’ї.

         Ефективність таких дій залежить від особливостей організації роботи з батьками ( див. схему).

         Педагогічний колектив  школи головним завданням роботи з сім’єю визначає:

 - пропаганду педагогічних знань, що зумовлює  підвищення педагогічної грамотності батьків;

 - організацію заходів, які допоможуть батькам  оволодіти системою  вмінь, необхідних для організації діяльності дитини вдома;

 - впровадження форм роботи з сім’єю, які сприятимуть гуманізації взаємин «педагоги – батьки».

         Батьки і вчителі повинні стати партнерами, активними співучасниками творчого процесу виховання учнів.

         У 9- му класі було здійснено анкетування «Дім – родина – сім’я».

Анкета «Дім – родина – сімя».

1.Чи любиш ти свій дім, домашню атмосферу ( так, ні, не завжди)

2.Чи задоволені батьки твоїми навчальними справами( завжди, інколи, ніколи)

3.Чи цікавляться батьки твоїми взаєминами з друзями, класом ( завжди, інколи, ніколи; більше мама, більше тато, ніколи)

4. Які стосунки між батьками( дружні, недружні, конфліктні, не хочу говорити, інші).

5.Які стосунки в тебе з батьками ( дуже добрі, довірливі, напружені, конфліктні).

6.Чи подобається тобі в колі твоїх батьків( так, ні, інколи, не дуже)

7. чи ділишся ти зі своїми батьками, проблемами, радощами, невдачами( так, ні, інколи).

8.Чи розуміють тебе батьки  ( так, частково, інколи).

9.Чи хотів би ти виховувати своїх дітей, як тебе виховують твої батьки ( так, ні, частково, з певними змінами)

10.Які члени сім’ї користуються в тебе незаперечним авторитетом( батьки, тато, мама, дід,   баба, сестра, брат, інші)/

11.Кому в сім’ї належить вирішальний голос ( тато, мама, 50 на 50, дід, баба, інше)

12. Чи дають тобі кишенькові гроші( так, ні , інше)?

13. Чи є в сім’ї власні традиції? Напиши які саме.

         Щаслива оселя по - своєму унікальна. Вона потребує творчого підходу і створення щасливих взаємин між рідними.

         Будувати стосунки і створювати комфорт у своєму домі – нелегко. Судячи з відповідей учнів на запитання «Чи любиш ти свій дім, домашню атмосферу?» батькам  це вдається….

         Особливу тривогу викликає той факт, що в даному списку є діти початкових класів. Кризові явища соціального, матеріального й духовного порядку призвели до внутрішньо сімейного розладу, конфліктів, падіння авторитету батьків, жорстокою поведінки з дітьми. Сім’я в цих умовах не виконує своєї функції й потребує професійної допомоги. Ми маємо на обліку неблагонадійні сім’ї. Кожен учитель знає, що дуже складно спілкуватися з батьками в таких випадках, а залучити їх до співпраці ще складніше. Під час спілкування  потрібно намагатися мовчки вислухати й залишися спокійним, упевненим у собі, не втрачаючи ввічливої доброзичливості. Новий час приносить нові проблеми. З’являється група дітей і батьків, які потребують  зовсім іншого ставлення до себе: бездоглядні діти, батьки яких  поїхали на заробітки. Рано чи пізно у дітей з таких сімей виникає почуття самотності, покину тості, а після тривалої розлуки – непорозуміння з батьками.

         Тому постійно тримають на контролі таких дітей: вчителі телефонують додому у вечірній час, стежать за відвідуванням дитиною гуртків, секцій, розмовляють з родичами, якщо такі є, перевіряють виконання домашніх завдань з усіх предметів, спілкуються індивідуально. А в роботі з батьками завжди ведуть мову про спілкування з дитиною, мікроклімат у сім’ї , розуміння проблем дитини. Співбесіди з батьками допомагають відшукати «ключик», щоб побачити, відчути дитину.

         Уваги, підтримки потребують усі діти, але так, своєрідний підхід потрібно вияви під час роботи з дітьми з особливими потребами. Адже дитину постійно необхідно тримати в полі зору, але так, щоб не образити надмірною увагою. Тут на допомогу приходить медичний працівник, класні керівники.

         Є батьки, діти, сім’ї, з якими педагогічний колектив стикається частіше, ніж з іншими – це багатодітні сім’ї . Їх у школі налічується ….

         Результати всіх досліджень, спостережень опрацьовує педагогічний колектив. Це допомагає  вчителям, класним керівникам спланувати роботу не тільки з класом, а й з окремими учнями та іншими батьками.

         Велику увагу приділено груповим та індивідуальним консультаціям, педагогічним практикумам, батьківським загально шкільним і класним зборам. Педагоги активно залучають батьків до участі у виховній роботі з класом, виконання доручень батьківського комітету.

         Завдяки груповим та індивідуальним заняттям батьки отримують поради, обмінюються досвідом з питань родинно – сімейного виховання, адже в школі навчаються діти з різних сімей.

         Враховуючи вік батьків , склад сім’ї, забезпеченість дітей, ставлення до дитини і взаємини між членами сім’ї , роботу проводимо диференційовано. Особливу підтримку надаємо молодим сім’ям, які привели в школі свою першу дитину.

         Значну увагу приділяємо співпраці з неповними сім’ями, адже діти, які в домашніх умовах спілкуються лише з одним із батьків, значною мірою знають надмірного піклування й опіки. Тому в роботі з батьками педагоги радять поєднати почуття любові до дитини і справедливої вимогливості.

         Співбесіди з батьками допомагають і класним керівникам, і педагогам відшукати «ключ», щоб побачити, відчути дитину.

         Серед сімей є  такі, що підпадають під категорію  складних, де панують неузгоджені сімейні взаємини. У роботі з такими сім’ями основне місце посідають групові та індивідуальні форми педагогічного впливу. Тут уже необхідною є співпраця класного керівника, соціального педагога, адміністрації школи. Здійснюється відвідування родини, ознайомлення зі складом сім’ї, характером роботи батьків, виявляється стиль взаємин у сім’ї. Найважливішим у таких випадках є зосередження уваги батьків на важливості єдиної лінії у вихованні, взаємній поінформованості про вчинки та дії дитини, пошук шляхів співпраці батьків і педколективу закладу.

         Значної уваги потребує співпраця батьків та педагогів у вихованні дітей середнього підліткового віку. У цей період найважливіше правило сім’ї та вчителів – слухати й чути дитину. Думок у дітей не менше, і вони не бідніші, й не гірші, ніж у дорослих тільки вони інші. Тому складно знайти з дітьми спільну мову, тому нема складнішого мистецтва, ніж уміння розмовляти з ними.

         Саме тому, для кращого розуміння дитини, її емоційних, психологічних, фізичних змін пропонуємо батькам ознайомлення з віковими особливостями підліткового періоду. При цьому особливу перевагу слід надавати  такій формі роботи, як залучення медиків, психологів, соціальних працівників, зокрема з числа батьків, до проведення лекційних занять, засідання «круглого столу» з подальшим обміном думками, розв’язуванням педагогічних ситуацій. Важливою тут є групова та індивідуально – сімейна форма зв’язків . При цьому класний керівник встановлює єдине з сім’єю завдання щодо співпраці з дитиною.

         Роль класного керівника в залученні батьків до співпраці з педагогічним колективом дуже велика. Саме між ними налагоджуються стосунки союзників, взаєморозуміння, зацікавлення в розвитку дитини, залучення її до активної участі в сім’ї та учнівського колективу.

         У системі  організаційно – педагогічної діяльності класного керівника, вчителя початкових класів значне місце належить діяльності батьківського комітету. Основними завданнями такого комітету є зміцнення зв’язку з учителями з метою встановлення єдності виховного впливу; залучення батьків  до активної участі  в житті класу, участь у педагогічній освіті. Важливу роль у своїй роботі батьківський комітет відводить згуртуванню учнівського колективу, підвищенню рівня вихованості учнів, їх інтелектуального, духовного, морально – етичного, естетичного і фізичного  розвитку.

         Традиційними  в роботі класних керівників є родинні свята. До  організації таких заходів  залучають батьків учні. Особливо активну участь беруть батьки, які є випускниками закладу. Не лише свято, а й тривала підготовка  до нього вже мають виховний потенціал. Діти по – іншому починають дивитися на своїх батьків, адже батьки поринають у минуле шкільне життя, стають ближчими своїй дитині.

         Робота вчителів, класних керівників здійснюється у двох напрямах : з колективом батьків та індивідуальна. Зокрема, вони використовують такі форми роботи: відвідування вдома, індивідуальну бесіду, листування, батьківські дні, збори батьків і учнів, робота з батьківським активом, бесіди, вечори запитань і відповідей.

         Педагоги визначають рівень обізнаності батьків з родинною педагогікою, її принципами, змістом , основними напрямками. З цією метою  пропонують батькам анкети, до яких включають питання такого змісту: скільки  членів родини і які саме проживають разом з вами? Які стосунки склалися з ними у Вашого(ї) сина( доньки)? Чи знає Ваша дитина усіх членів Вашої родини? Які улюблені літературні твори Вашої родини? Чи знає ваша дитина  українські народні пісні, ігри? Які саме?

         Аналіз анкет дає можливість визначити проблеми, які варто обговорювати з батьками на консультаціях, батьківських зборах і які, у свою чергу, розширять обсяг знань батьків з родинного виховання.

         Організована робота з родинно – сімейного виховання зумовлює збагачення внутрішнього світу учнів, поліпшення навчання та поведінки, зменшення фактів порушення статутних вимог, підвищення їх свідомого ставлення до своїх громадських обов’язків, зростання авторитету батьків та педагогів, які особистим прикладом допомагають у вихованні дитини.

 

РОБОТА  З  БАТЬКАМИ

 

         Щоб наблизитись до кожного учня, педколектив визначив такі напрямки роботи:

* пізнати кожну дитину;

* знати, як вона мислить, відчуває, сприймає;

* вивчити характер, волю, інтереси дитини;

* вивчити особливості її організму;

* максимально зблизити сім’ю та школу на основі партнерства, співробітництва, взаємо спілкування, взаєморозуміння, взаємодопомоги.

Виховання дітей у сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Духовний вплив батьківського дому на формування особистості створюється завдяки щирій материнській ласці, небагатослівній любові батька, домашньому теплу, піклуванню, затишку і захисту, родинній злагоді.

В. Сухомлинський вважав, що сім’я  «джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави».

Педагогічний колектив школи ставить своїм завданням дати батькам глибокі знання педагогіки та психології виховання, пропагувати кращий досвід виховання дітей у сім’ї. Без  турбот про педагогічну культуру батьків неможливо розв’язати жодної проблеми, що стосується навчання й виховання.

Нині кожний педагог школи, переосмисливши теоретичну спадщину  сподвижників української педагогіки з проблем родинного виховання, переконаний у цій системі багато важить відповідальність батьків за розвиток дитини та її виховання; він намагається оновити зміст, форми і методи роботи з батьками. Родинне виховання тільки тоді ефективне, коли батьки разом з учителями володіють сучасними педагогічними знаннями й уміннями, застосовують їх практично.

У родинному вихованні батьки і педагоги як партнери взаємодоповнюють одне одного, співпрацюють, намагаються скоригувати недоліки, прорахунки.

Їхня співпраця – це взаємна довіра, повага і доброзичливість. Педагоги допомагають родинам не лише тоді, коли батьки відчувають труднощі й потребують кваліфікованих порад. Вони підтримують доброзичливі стосунки з учнями та їхніми батьками під час постійного спілкування, спільними зусиллями вони виховують справжню людину.

Сімейне виховання – процес досить складний і завжди пов’язаний з суб’єктивними чинниками. Недосвідченість батьків, їхнє намагання спиратися тільки на свій досвід, брак певних педагогічних знань і навичок призводить до серйозних помилок.

Ось чому однією з важливих передумов виховання в сім’ї є  підвищення педагогічної культури батьків, насамперед систематичною просвітою, яка передбачає комплексний підхід до питань виховання.

Навчання батьків у Костянтинівській ЗОШ здійснюється в клубі ….

Аналіз педагогічної практики засвідчив, що в створенні єдиної системи педагогічної просвіти батьків можна досягти, якщо її організація передбачає обов’язкові для батьків дітей усіх вікових груп лекції та бесіди за сталим планом і програмою педагогічної просвіти; групові та індивідуальні консультації для батьків у спеціально відведені дні; педагогічні практикуми – завдання батьків з психолого – педагогічної самоосвіти, які сприяють закріпленню знань, підготовці до наступного заняття; батьківські загально – шкільні та класні збори, які можна суміщати із заняттями педагогічної просвіти як за термінами так і за тематичною спрямованістю; активне залучення батьків до безпосередньої участі у виховній роботі з класним дитячим колективом, до виконання доручень батьківського  комітету.

Перед початком нового навчального року в секціях клубу здійснюється анкетування батьків. Результати анкетування допомагають цілеспрямованіше побудувати програму занять, організувати індивідуальну  і групову роботу з батьками.

Враховують тут думку батьків про риси характеру дитини, про найефективніші методи сімейного виховання, про те, яку допомогу батьки можуть надати школі, класному учнівському колективу.

З метою ще глибшого врахування інтересів і рівня педагогічної культури батьків педагогічну просвіту доцільно організувати у формі покласної. Важливим завданням покласної педагогічної просвіти є вдосконалення змісту , форм і методів навчального процесу . Щоб у свідомості батьків педагогічні знання та вміння бути приведенні в певну систему, слід складати перспективний план покласних педагогічних бесід за роками навчання. Найбільшої ефективності в цій справі  досягають педагоги – виховними, котрі враховують індивідуальні особливості дітей та освітньо – виховних завдань кожного року навчання, тобто коли просвіту здійснюють з батьками, діти яких навчаються в одному класі й перебувають під виховним впливом класовода, який знає дітей та їхніх батьків.

Перспективний план роботи розрахований на  послідовне     озброєння їх педагогічними знаннями, уміннями і практичними навичками виховання дітей у сім’ї протягом усіх років їх перебування в школі. Його складають на основі програми педагогічного мінімуму для батьків.

Під час занять педагогічної просвіти доцільно  організувати виставки педагогічної літератури, дитячих малюнків, письмових робіт учнів, технічних виробів. Практикувати виступи батьків з повідомленнями про особистий досвід сімейного виховання. Підсумкове  заняття, як правило, доцільно провести у формі узагальнювано конференцію, «круглого столу».

Загально шкільні  батьківські збори проходять двічі на рік, класні – чотири – п’ять разів на рік.

Залежно від теми зборів, батькам наводять приклади позитивного досвіду сімейного виховання. Рішення, які приймають батьківські  збори, спрямовані на формування громадської  думки, забезпечення єдності зусиль школи і сім’ї , залучення батьків до самоосвіти, поліпшення  сімейного виховання.

На класних заняттях батьки шляхом педагогічних бесід, лекцій, семінарських і практичних занять, педагогічних консультацій практично ознайомлюються з методикою сімейного виховання дітей. Така покласна структура програми дає змогу врахувати особливості та завдання виховання учнів кожного віку, планувати роботу з поступовим ускладненням матеріалу від класу до класу за кожним із напрямів навчально – виховної роботи.

Основна виховна функція батьків полягає в тому, щоб спільно зі школою скеровувати становлення особистості, формування рис характеру, ідейну спрямованість підлітків. Успішному  вирішенню цих завдань сприяє систематична педагогічна освіта батьків, яку здійснює школа.

Серед колективних форм роботи з батьками важливе місце посідають бесіди, семінарські заняття, педагогічні практикуми, рольові ігри, диспути, конференції, дні відкритих дверей, загально шкільні батьківські збори. Водночас слід практикувати індивідуальні форми роботи: консультації шкільного психолога, індивідуальні бесіди, самоосвіту. Залучати батьків до організації гурткової роботи та дозвілля дітей.

Найбільш інтерес до психолого – педагогічних тем батьки виявляють, якщо є поєднання теорії з практикою. Тому на семінарських заняттях їх ознайомлюють з теоретичними засадами, супроводжуються конкретним аналізом виховної роботи в сім/ї, спільним пошуком оптимальних шляхів  розв’язання конкретних педагогічних ситуацій.

ТЕОРЕТИЧНА  ЧАСТИНА , це власне , бесіда ( окрім першого заняття , яке розпочинається вступною лекцією, лекцією – інструктажем щодо мети і змісту семінарських занять. Практична частина  має на меті поглибити і закріпити теоретичні знання.

Колективні форми роботи з батьками дають змогу розглянути цілий комплекс актуальних проблем, допомагають активізувати слухачів, враховувати їхню думку.

Індивідуальна робота дає вчителю змогу дістати уявлення про уклад конкретної сім’ї,  її мікроклімату, допомогти батькам знайти правильні шляхи розв’язання певних ситуацій, запропонувати найефективніші методи й засоби впливу на дитину, усунути причини конфліктів батьків і дітей.

Фізіологи вважають, що спілкування – одна із форм  людської взаємодії, завдяки якій індивіди як фізично , так і духовно творять один одного. Відсутність можливості спілкуватися сприймається як тяжке покарання і навіть непоправна втрата. Одне з найтяжчих покарань в судовій практиці – одиночна камера у в’язниці без права листування.

Поради  батькам:

- більше семи враз поспіль – це вже лекція;

- спілкуючись із підлітками пам’ятайте: ваша розмова має бути діалогом;

- наберіться терпіння, не перебивайте, не  перебивайте , не тягніть із нього слова, не закінчуйте за нього речення;

- спілкування із підлітком нагадує підтримання спортивної форми: воно потребує постійної практики;

-  спілкуючись із підлітком, поверніться до нього обличчям, дивіться в очі;  якщо це з якихось причин неможливо, ввічливо вибачтесь, як перед дорослим. Будьте впевнені, що він запам’ятає таку манеру і поважатиме своїх співбесідників;

- ви роздратовані …  Охолоньте, перш ніж почнете розмову;

- пам’ятайте, розмова віч – на – віч підвищують ваші шанси почути дуже цікаві одкровення;

- ставте тільки обдумані запитання. Майте на увазі, що запитання, яке починається зі слів «А чому ти …», як правило викликає бажання захищатися, особливо у підлітка;

- обов’язково розказуйте підлітку про себе, про свої справи, проблеми. Поцікавтеся його думкою щодо них;

- увечері згадайте що – небудь , що мало відбутися сьогодні в житті підлітка – контрольна, неприємна зустріч і запитайте , як  вони пройшли;

- не заважайте підлітку відчувати те, що він відчуває. Навіть, якщо вам незрозуміло, чому він такий засмучений, не намагайтеся заспокоїти його.

- закрийте газету, вимкніть телевізор, телефон. Відкладіть усі свої справи і думки « на потім» і зосередьтеся на підлітку, коли він із вами розмовляє;

- намагайтеся під час серйозних розмов із підлітком не виправляти його вимову, граматику і  лексику. Дійдіть до суті того , про що він веде мову;

- якщо до вас звертаються: «Мамо( тату), знаєш що? «, сядьте зручніше і запитайте : «Що?».

Відомо, як складно спілкуватись з дітьми, особливо коли вони вступають у період статевого дозрівання. Цей бунт – явище цілком нормальне. Замість того, щоб ображатися подумайте над тим, що він хотів сказати , коли назвав вас «безнадійним занудою», або додому а повернувся значно  пізніше , ніж від нього вимагалося.

Звісно із ним дуже нелегко жити під одним дахом: він годинами слухає «дику»  музику , одягається у порвані джинси, носить у вусі сережку, вечорами йде з дому невідомо куди і невідомо з ким.

Ви у відчаї: чи можна  з ним дійти якоїсь  згоди?  Якою мовою розмовляти аби він почув і зрозумів, що йому хочуть добра.

Набагато краще вислуховувати підлітка, не перебиваючи і не звинувачуючи, потім розказати про своє бачення  проблеми, про свої побажання і сумніви.

Під час спокійного толерантного спілкування ви спільно з підлітком завжди знайдете вихід, який влаштовує всіх і який мінімально обмежуватиме права і бажання кожного з вас.

Пам’ятка.  Чого неможна робити, спілкуючись із підлітком.

  1. Застосовувати насилля, крики і глузування.
  2. Застосовувати епітети, які б принижували його гідність.
  3. Ображатись і демонстративно не розмовляти з підлітком цілими днями.
  4. Ігнорувати його думки щодо власного здоров’я, планів на майбутнє, дозвілля, кишенькових грошей.

Пам’ятайте, перш ніж сваритися з підлітком, потрібно визначитися, чого ви насправді прагнете: виплеснути свої негативні емоції чи вирішити проблему. Караючи підлітка у такий спосіб, ви не перемагаєте його, а, навпаки визнаєте свою поразку як вихователя. І не забувайте слова В.Сухомлинського: «Якщо ви хочете, аби підліток прийшов до вас за допомогою, відкрив вам свою душу, - бережіть саме ті куточки душі, дотик до яких він сприймає особливо хворобливо».

Тест  «Чи хороший ви батько (мати)».

На запитання цього тесту можна відповісти «так», «ні», «не знаю».

  1. На деякі вчинки підлітка ви часто реагуєте «вибухом», а потім шкодуєте про це.
  2. Інколи ви вдаєтеся до допомоги чи поради інших осіб, коли не знаєте, як реагувати на поведінку вашої дитини.
  3. Ваші інтуїція і досвід – найкращі порадники у вихованні дитини.
  4. Інколи вам трапляється довірити підлітку таємницю, які ви нікому іншому не розповіли б.
  5. Вас ображає негативна думка про власну дитину інших людей.
  6. Вам трапляється просити в підлітка пробачення за свою поведінку.
  7. Ви вважаєте, що дитина не повинна мати таємниць від батьків.
  8. ви помічаєте між своїм характером і характером дитини відмінності, які інколи радують вас.
  9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі своєї дитини.
  10. Ви можете втриматися від купівлі якоїсь речі для підлітка   (навіть коли маєте гроші), бо знаєте, що їх у нього вистачає.
  11. Ви вважаєте, що до певного віку найкращий виховний аргумент для дитини – фізичне покарання.
  12. Ваша дитина саме така, про яку ви мріяли.
  13. Ваша дитина завдає вам більше клопоту, а ніж радості.
  14. Інколи вам здається, що підліток учить вас нових думок і поведінки.
  15. У вас конфлікти із власною дитиною.

Підрахунок результатів.

За кожну відповідь «так» на запитання 2,4,6,8,10,12,14, а  також «ні» на запитання 1,3,5,7,9,11,13,15, - одержуєте по 10 балів. Підрахуйте одержане.    

100 – 150 балів.  У вас великі здібності до правильного розуміння власної дитини. Ваші погляди й судження – вірні союзники у вирішенні різних проблем виховання. Якщо це на практиці супроводжується такою відкритою поведінкою, сповненою терпимості, вас можна визнати прикладом, гідним наслідування. Для ідеалу вам не вистачає одного невеличкого кроку. Ним може стати думка вашої власної дитини.

5- - 90 балів. Ви стоїте на правильному шляху до кращого розуміння власної дитини. Свої тимчасові труднощі або проблеми з ним ви можете вирішити, починаючи з себе. І не намагайтеся виправляти себе браком часу або вдачею своєї дитини. Є кілька проблем, на які ви маєте вплив, тому намагайтеся це використати. І не забувайте, що розуміти – це завжди означає сприймати. Не тільки дитину, а й власну особистість також.

0 – 49 балів. Можна більше співчувати вашій дитині, ніж вам, бо вона не потрапила до батька – доброго друга і провідника на важкому шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви справді щось хочете зробити для своєї дитини, спробуйте! Може знайдете когось, хто вам у цьому допоможе. Це не буде легко, а згодом обернеться вдячністю і вдалим життям вашої дитини.